Щебінь - матеріал, що отримується шляхом дроблення великих шматків твердих гірських порід. Використовується для приготування важкого бетону як великий заповнювач. Цей продукт виробляється шляхом видобутку в кар'єрі гірської породи, яку потім переробляють на щебінь. Найпоширенішою і широко застосовуваною гірською породою під час виробництва щебню є граніт. Щебінь може бути отриманий також при дробленні валунів та гравію.

     Граніт (італ. granito, від латів. granum — зерно) — кисла плутонічна гірська порода. Складається з кварцу, плагіоклазу калієвого польового шпату та слюду – біотиту та/або мусковіту. Граніти дуже поширені у континентальної земної корі.

     Граніт є однією з найбільш щільних, твердих та міцних порід. Використовується в будівництві як облицювальний матеріал. Крім того, граніт має низьке водопоглинення та високу стійкість до морозу та забруднення. Ось чому він є оптимальним для мощення як усередині приміщення, так і зовні. В інтер'єрі граніт застосовується також для оздоблення стін, сходів, створення стільниць та колон.

     Граніти поширені усім материках. Велике родовище граніту знаходиться в Україні. Через всю територію країни, із північного заходу до південного сходу, простягнувся Український кристалічний щит. Ширина його частини, що безпосередньо виходить на поверхню, становить 200 км, а протяжність - близько 1000 км.

     Гранітний щебінь – найкращий за якісними характеристиками вид щебню. Суміші зерен щебню різних розмірів піддають розсіву на окремі фракції. Частинки розміром менше 3 мм використовують як пісок. Зерна щебню мають гострокутну форму, поверхня їхня шорстка, тому він добре зчіпляється з цементно-піщаним розчином у процесі виготовлення бетону.

     Щебінь використовується в будівництві як у чистому вигляді (наприклад, для відсипання), так і як наповнювач при виробництві бетону та асфальтобетону.

     Адгезія одна із специфічних характеристик щебню. Цей параметр відображає оцінку якості зчеплення бітумних в'яжучих матеріалів з щебеневою поверхнею. На якість зчеплення впливає хімічний склад, що визначає колір щебню. Найкращі показники з адгезії дає сірий і темно-сірий щебінь.

     Морозостійкість щебню характеризують числом циклів заморожування та відтавання. Дозволяється оцінювати морозостійкість щебню за кількістю циклів насичення в розчині сірчанокислого натрію та висушування. По морозостійкості щебінь поділяють на марки: F15; F25; F50; F100; F150; F200; F300; F400.

     Показники морозостійкості щебню та гравію визначають при випробуванні заморожуванням та відтаванням або насиченням у розчині сірчанокислого натрію та висушуванням. У будівництві переважно застосовують щебінь з маркою міцності не менше F300.

     Міцність щебню характеризують межею міцності вихідної гірської породи при стисканні, дробимістю щебню при стисканні (роздавлюванні) в циліндрі, і зносом в поличковому барабані. Ці показники імітують опір кам'яного матеріалу при впливі транспортних засобів, що проходять дорогою, і механічні впливи в процесі будівництва дорожніх конструкцій (укладання та ущільнення катками).

     У щебні нормують вміст зерен слабких порід з межею міцності вихідної породи при стисканні у водонасиченому стані до 20 МПа. Щебінь марок М1400, М1200 і М1000 не повинен містити зерна слабких порід у кількості понад 5%, щебінь марок М800, М600, М400 – понад 10%, а щебінь марок М300 та М200 – понад 15% за масою.

     Найбільший попит має гранітний щебінь міцністю М1200, рідше використовується високоміцний гранітний щебінь або базальтовий щебінь з маркою міцності М1400-1600. В основному він використовується у виробництві важких високоміцних бетонів, у несучих мостових конструкціях, фундаментах. Радіоактивність щебню – найважливіша характеристика, з якою зазвичай починається обговорення якості будівельного щебню з покупцем.

     Якщо продукція повинна бути придатна для всіх без винятку видів будівельних робіт, що має бути підтверджено відповідними сертифікатами та санітарно-епідеміологічними висновками, дослідженнями спеціальних лабораторій, то це означає, що весь гранітний щебінь, що поставляється, та ін. види високоміцного щебню відносяться до I класу з радіоактивності (менше 370 Бк/кг).

     Вміст пилоподібних та глинистих частинок у щебні нормують (розміром менше 0,05 мм). Крім того, виділяють грудки глини з крупністю частинок від 1,25 мм до найбільшого розміру зерен щебню цієї фракції при суміші фракцій. Для всіх видів і марок щебню за міцністю вміст глини в грудках у загальній кількості пилоподібних та глинистих частинок не повинен перевищувати 0,25% за масою.

     За розміром щебінь поділяють на фракції. Фракція – це максимально допустимий розмір окремо взятого каменю (зерна). Поділяють основні та супутні фракції щебню. До основних фракцій відносяться: 5-10 мм, 5-20 мм, 10-20 мм, 20-40 мм, 20-65 мм, 25-60 мм та 40-70 мм До супутніх фракцій відносяться: 0-2 мм, 0-5 мм, 0-15 мм, 0-20 мм, 0-40 мм, 0-60 мм та 2-5 мм В окремих випадках знаходять застосування фракції 70-120 мм та 120-150 мм.

     Найбільшим попитом на ринку користується гранітний щебінь фракції 5-20 мм, що застосовується у виробництві асфальту, бетону та залізобетонних конструкцій. Щебінь гранітний фракцій 20-40 мм також користується стійким попитом, і застосовується в будівництві та ремонті залізничних насипів, трамвайних ліній, подушок автомобільних доріг, у будівництві будівель при закладці фундаменту, а також використовується для дроблення на дрібніші фракції щебню. Зі всіх природних кам'яних матеріалів, що використовуються в будівництві, щебінь є основним.